Все почалося з того, що в одному затишному дворику нашого міста я покуштувала справжні хінкалі. Їхній неповторний смак — це було справжнє відкриття. Вдома я поставила собі за мету, що обов'язково навчуся робити їх власноруч.
Спочатку все йшло не дуже гладко. Тісто рвалося, хінкалі були негарними, а головний секрет — геть не виходив. Я шукала поради в інтернеті, але чогось не вистачало. Тоді я згадала про рекомендації майстрів і знайшла чудовий ресурс https://panmaister.khmelnytskyi.ua/, де знайшла чудові рекомендації щодо замісу тіста та ліплення.
Озброївшись новими знаннями, я знову спробувала ще раз. Тісто вийшло еластичним, м'ясо — запашним, а замість звичайного защіпування я навчилася робити правильний "хвостик" з класичними складками. І ось воно, диво! Перша ж хінкалі, яку я відправила до рота, була саме такою, як треба — з тією самою рідиною, що так смакує. З того часу мої домашні нагадують приготувати хінкалі, ніж щось інше, і я з задоволенням готую для них цією частинкою Грузії.